МУРИНКА, и, ж., рідко. Жін. до мурин. Сонце спускалось все нижче. Іскія чатувала на нього і чорніла в золотому тумані, немов обличчя муринки під жовтим вуалем (Коцюб., II, 1955, 295); - Дідусь - мулат, а - можливо, креол, Муринка - його жона (Павл., Пальм. віть, 1962, 76).