здатність
ЗДАТНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. здатний 1. Перекладач поетичного твору передусім повинен бути сам поетом - з властивою поетам здатністю перевтілюватись, відгукуватись на часто не схожі одне на одне літературні явища (Рильський, III, 1956, 130); У 3 роки мозочок дитини своїми розмірами наближається до мозочка дорослої людини, в зв'язку з чим розвивається здатність збереження рівноваги тіла і координація рухів (Шк. гігієна, 1954, 54); Встановлено, що в люпинового довгоносика є вибірна здатність не тільки до певної культури, але й до певних видів у межах однієї й тієї ж культури (Колг. Укр., 12, 1956, 17).
2. рідко. Природне обдаровання, здібність. Чи варто було стільки вчитися, стільки працювати, щоб змарнувати все у чотирьох стінах, утопити свою здатність у казеннім чорнилі..? (Коцюб., І, 1955, 223).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | здатність | здатності |
Родовий | здатності, здатности | здатностей |
Давальний | здатності | здатностям |
Знахідний | здатність | здатності |
Орудний | здатністю | здатностями |
Місцевий | на/у здатності | на/у здатностях |
Кличний | здатносте | здатності |