збитки
ЗБИТКИ, ів, мн. (одн. збиток, тку, ч. ). 1.Матеріальні втрати; протилежне прибутки. Інтервенти заподіяли радянським республікам збитків на суму 38 млрд. золотих карбованців (Іст. УРСР, II, 1957, 218); Летить раптом із столиці до губернатора казенна бумага - відшкодувати Лук'янові сину Свиридову Ка-башному всі його збитки (Гончар, Таврія, 1952, 38).
Бути в збитку - зазнавати матеріальних втрат. - Ставай до мене в підмайстри.. В збитку не будеш, бо жодного дня не сидітимеш без роботи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 119).
2. розм. Зло, шкода.- Ну й молодь тепер пішла... їй аби тільки причепуритися або напитися. І на думку не спаде, що від того самі збитки... (Тулуб, Людолови, I, 1957, 85); // діал. Вчинок, що завдає шкоди.- Хіба ви не вчитеся, не пильнуєте школи, робите о. Телесницькому збитки? (Фр., IV, 1950, 233); Нишпорив [Сергійко] по чужих городах та садках, ..бився з дітворою, - ..одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Тют., Вир, 1960, 26).
На збитки: а) на зло. Там [під мостом] буду сидіти так довго, аж умру мамі на збитки (Ков., Світ.., 1960, 11); б) навмисне. Він на збитки так качається, щоб тобі страху завдати (Фр., III, 1950, 24); Хіба вона не знає, чого дівчата сохнуть? Тільки покажи якомусь, що побиваєшся за ним, а він тоді на збитки на іншу очі вирячує (Стельмах, І, 1962, 156).
3. тільки мн., діал. Пустощі, жарти. На молоденьких веселих панночок дивиться [Дорко] вже як батько, якого часом веселять збитки дитячі (Мак., Вибр., 1954, 24); - Та якби й ваші двірські самі пряли собі на сорочки, самі шили собі убрання, то не впали б у гріх. Менше мали б часу на усякі збитки (Н.-Лев., IV, 1956, 30).
збиток
ЗБИТОК див. збитки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | збиток | збитки |
Родовий | збитку | збитків |
Давальний | збиткові, збитку | збиткам |
Знахідний | збиток | збитки |
Орудний | збитком | збитками |
Місцевий | на/у збитку | на/у збитках |
Кличний | збитку | збитки |