ґандж
ГАНДЖ, у, ч. і ж., розм. Те саме, що вада 1. [Тетяна:] Рубець у нього тут, рубнув, знать, шаблею татарин!.. І той рубець у другого б був ганджею, у нього ж він красою служить і до лиця, як лицарю, йому!.. (К.-Карий, І, 1960, 149); Телички були гарного приплоду, а коні хоч трохи й худі, проте без ганджу, видко, роботящі (Ю. Янов., II, 1958, 403).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґандж | ґанджі |
Родовий | ґанджі | ґанджей |
Давальний | ґанджі | ґанджам |
Знахідний | ґандж | ґанджі |
Орудний | ґанджею | ґанджами |
Місцевий | на/у ґанджі | на/у ґанджах |
Кличний | ґандже | ґанджі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґандж | ґанджі |
Родовий | ґанджу | ґанджів |
Давальний | ґанджові, ґанджу | ґанджам |
Знахідний | ґандж | ґанджі |
Орудний | ґанджем | ґанджами |
Місцевий | на/у ґанджі | на/у ґанджах |
Кличний | ґандже | ґанджі |