щасливець
ЩАСЛИВЕЦЬ, вця, ч. Щаслива людина. Крісло єсть у тій хатині, Все в мережанні дивнім, Хто сидить там, той щасливий, Я - щасливцем був таким! (Л. Укр., IV, 1954, 123); Велика черга людей очікувала під заводськими ворітьми в надії одержати роботу.. Але на завод узяли лише кількох щасливців, решта залишилась стояти на вулиці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 100); Не дочекавшись, доки хлопець прочуняється, хазяїн рулетки здер з нього картуза і, згорнувши туди виграш, сунув усе це щасливцеві в руку (Гончар, Таврія, 1952, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щасливець | щасливці |
Родовий | щасливця | щасливців |
Давальний | щасливцеві, щасливцю | щасливцям |
Знахідний | щасливця | щасливців |
Орудний | щасливцем | щасливцями |
Місцевий | на/у щасливці, щасливцеві | на/у щасливцях |
Кличний | щасливцю | щасливці |