уперезаний
УПЕРЕЗАНИЙ (ВПЕРЕЗАНИЙ), а, е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до уперезати 1. Катрусю привели до двору у грубій сорочці й уперезану запаскою (Кобр., Вибр., 1954, 87); Ще зовсім дитячий стан, тісно вперезаний вузенькою крайкою, одкинувся назад (Л. Укр., III, 1952, 660); Долі, на глиці, дві молодиці.. сидять,.. хустками вперезані, бронзоволиці (Драч, Поезії, 1967, 101).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уперезаний | уперезана | уперезане | уперезані |
Родовий | уперезаного | уперезаної | уперезаного | уперезаних |
Давальний | уперезаному | уперезаній | уперезаному | уперезаним |
Знахідний | уперезаний, уперезаного | уперезану | уперезане | уперезані, уперезаних |
Орудний | уперезаним | уперезаною | уперезаним | уперезаними |
Місцевий | на/у уперезаному, уперезанім | на/у уперезаній | на/у уперезаному, уперезанім | на/у уперезаних |