тужіння
ТУЖІННЯ, я, с. Дія за знач. тужити. Він [Онєгін] їх шукав без оп'яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 95); // Голосіння. - Одного сина забрали, занапастили, та й другого тепер забирають!.. І тяжке материне тужіння озвалося знову по хаті (Гр., II, 1963, 431).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тужіння | тужіння |
Родовий | тужіння | тужінь |
Давальний | тужінню | тужінням |
Знахідний | тужіння | тужіння |
Орудний | тужінням | тужіннями |
Місцевий | на/у тужінні | на/у тужіннях |
Кличний | тужіння | тужіння |