стовкти
СТОВКТИ, вчу, вчеш; мин. ч. стовк, ла, ло; док., перех. і без додатка. 1. Товкачем, макогоном і т. ін. подрібнити, стерти на порох що-небудь або оббити лузгу з чогось. - Не встигла я ще в ступі на кутю стовкти, аж гульк - повз двір сани із села, завернули в маєток (Головко, II, 1957, 496); За день Христина встигла стовкти мак і збити олію (Стельмах, І, 1962, 157); - Он там сухе просо, то стовчи пшона на кашу! (Україна.., І, 1960, 214).
2. Пошкодити посіви, городину, траву і т. ін., ходячи, їздячи по них; витолочити. Пшеницю й жито.. вм'яли [діти] та стовкли (Г.-Арт., Байки... 1958, 62).
3. розм. Сильно ударивши, розбити в кров. Схилився по поліно, та стовк собі коліно (Номис, 1864, № 13315); Упав.. до ями [камінець] і стовк Тарасові два пальці на нозі (Ков., Світ.., 1960, 59).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стовчу | стовчемо |
2 особа | стовчеш | стовчете |
3 особа | стовче | стовчуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стовк | стовкли |
Жіночий рід | стовкла | |
Середній рід | стовкло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стовчімо | |
2 особа | стовчи | стовчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стовкши |