святість
СВЯТІСТЬ, тості, ж. 1. Властивість за знач. святий 1, 2, 4, 5. [Неофіт-раб:] Врятувати вона однаково себе не може, та що їй з того, коли буде знати про гріх і святість? Краще хай не знає! (Л. Укр., II, 1951, 227); Згадка про шлюб, про святість зламаної присяги і про кару божу не може привернути до неї серця чоловіка (Фр., XVI, 1955, 73); Стародуб давно розпочав свою сонату. Задумав її, як твір про чистість і святість людських почуттів (Дмит., Розлука, 1957, 104); // Риси, властиві святому (у 2 знач.). Напускає [отець Миколай] на своє досить земне обличчя святість і так підіймає руки, наче збирається покидати грішну землю і вознестися [піднятися] до неба (Стельмах, І, 1962, 410).
2. рідко. Те саме, що святиня 2. Потім був обхід доокола церкви. Сяло полуплене золото церковних святостей на сонці (Хотк., II, 1966, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | святість | святості |
Родовий | святості, святости | святостей |
Давальний | святості | святостям |
Знахідний | святість | святості |
Орудний | святістю | святостями |
Місцевий | на/у святості | на/у святостях |
Кличний | святосте | святості |