розледащіти
РОЗЛЕДАЩІТИ і рідко РОЗЛЕДАЧІТИ, ію, ієш, док. Стати ледачим, звикнути до лінощів; розлінуватися. Ото, серце, од того часу він так розледащів, що й за роботу не візьметься (Н.-Лев., III, 1956, 284); Зв'язківці розледащіли, звиклися до спокійного, безтурботного життя (Збан., Сеспель, 1961, 248); - І до чого ж жінки розледачіли! Зокола хати не примазані, аж соромно! (Рудь, Гомін.., 1959, 48); * Образно. Ніч забарилась, як навмисне, розледачіло, як на зло, нестерпне сонце - висне й висне, до пругу ледве доповзло (Швець, Неспок. літо, 1959, 173); // розм. Стати нестриманим у своїх діях, вчинках, у поведінці; розбеститися, розпуститися. Недоук попович, що тинявсь по монастирях, був слимаком та розпивсь, розледащів і пошився в босяки (Н.-Лев., IV, 1956, 294); Максим - як ногу вломив: з хати та на вулицю, а там у шинок... Так розледачів, розібрався, розпився, що сказано: ні до чого (Мирний, І, 1949, 214); - Я з братією воюю он як! Розжиріли, розледачіли. Ніякого сорому не знають (Тулуб, Людолови, І, 1957, 124).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розледащію | розледащіємо |
2 особа | розледащієш | розледащієте |
3 особа | розледащіє | розледащіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розледащів | розледащіли |
Жіночий рід | розледащіла | |
Середній рід | розледащіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розледащіймо | |
2 особа | розледащій | розледащійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розледащівши |