ритмомелодика
РИТМОМЕЛОДИКА, и, ж., лінгв. Членування мови відповідно до певних інтонаційних та ритмічних моделей. Прагнення народу до афористичності вислову, його невимушеної краси, жива ритмомелодика мови, багатоманітні її інтонації поєдналися в творчості Шевченка з високим мистецтвом генія (Мовозн., XVII, 1962, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ритмомелодика | ритмомелодики |
Родовий | ритмомелодики | ритмомелодик |
Давальний | ритмомелодиці | ритмомелодикам |
Знахідний | ритмомелодику | ритмомелодики |
Орудний | ритмомелодикою | ритмомелодиками |
Місцевий | на/у ритмомелодиці | на/у ритмомелодиках |
Кличний | ритмомелодико | ритмомелодики |