пілігрим
ПІЛІГРИМ, а, ч., книжн., заст. 1. Паломник. Пілігрими, що йдуть до святих місць, підкоряються темному покликові забобонності (Загреб., Шепіт, 1966, 27); Воліла б вона бути похованою романтично.. Щоб ішли тоді до неї, романтичної таврійської святої, вродливі молоді пілігрими (Гончар, Таврія, 1952, 131); *У порівн. Іду я з посохом, як пілігрим, Дорогою тернистою, крутою (Гер., Дорога, 1939, 36).
2. перен. Мандрівник, подорожній. Призвичаївся [М. Гоголь] відчувати під ногами хистку палубу, і.. йому все здавалося, що й земля, і камінь ходять під ним - блідим, жовтим, виснаженим бурями й громами пілігримом (Полт., Повість.., 1960, 395).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пілігрим | пілігрими |
Родовий | пілігрима | пілігримів |
Давальний | пілігримові, пілігриму | пілігримам |
Знахідний | пілігрима | пілігримів |
Орудний | пілігримом | пілігримами |
Місцевий | на/у пілігримі, пілігримові | на/у пілігримах |
Кличний | пілігриме | пілігрими |