проіснувати
ПРОІСНУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Існувати якийсь час, продовжити строк свого існування на якийсь час. Заявили [хуторяни] в один голос, щоб їм дозволили організувати степову комуну, яка, проте, довго не проіснувала (Тют., Вир, 1964, 173); М . П. Старицький, залишившись з групою молодих акторів,.. завзято працював і показав себе прекрасним режисером. Але й ця трупа проіснувала тільки два роки (Минуле укр. театру, 1953, 94).
2. Пробути живим якийсь час; // Підтримати своє існування якимись засобами; прожити якийсь час завдяки чому-небудь. Багатії катаються на рисаках, куплених за такі великі гроші, що на них з успіхом можна було проіснувати бідареві на протязі цілих десяти років! (Тич., III, 1957, 232).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проісную | проіснуємо |
2 особа | проіснуєш | проіснуєте |
3 особа | проіснує | проіснують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проіснував | проіснували |
Жіночий рід | проіснувала | |
Середній рід | проіснувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проіснуймо | |
2 особа | проіснуй | проіснуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проіснувавши |