пришестя
ПРИШЕСТЯ, я, с., заст . Прихід, поява. [Люцій:] А римські цноти нехай відродяться у християнських - вони доволі схожі між собою. З тим ми діждемось другого пришестя Христа і слави римської (Л. Укр., II, 1951, 421); В повітрі кружляло побуріле осикове листя - вісник пришестя справжньої осені (Добр., Очак. розмир, 1965, 51).
@ До другого пришестя - невідомо до якого часу, вічно. - Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобі руки і ноги поламало! А бодай би ти не виліз з того тютюну до другого пришестя! (Довж., Зач. Десна, 1957, 465).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пришестя | пришестя |
Родовий | пришестя | пришесть |
Давальний | пришестю | пришестям |
Знахідний | пришестя | пришестя |
Орудний | пришестям | пришестями |
Місцевий | на/у пришесті | на/у пришестях |
Кличний | пришестя | пришестя |