поскочуватися
ПОСКОЧУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, док. 1. Скотитися звідкись (про все або багато чогось, усіх або багатьох). Позіхнула [сестра Меланія] такеньки, що в мене рукава замаяли, а які мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насіння од вітру (Вовчок, І, 1955, 255); Виходив [професор] з дому й узбережжям, безлюдним і голим, понад урвищами й ярками, обминаючи гранітні брили, що поскочувались сюди з якогось ніби узгір'я, простував униз за течією [Дніпра] (Коцюба, Нові береги, 1959, 13); Пізнавши майора, розвідники поскочувалися згори, як груші (Гончар, III, 1959, 210).
2. перен., розм. Відмовляючись від чого-небудь передового, прогресивного, набути реакційних поглядів, скотитися до ганебних вчинків і т. ін. І скільки було й є в Європі, в Америці не позбавлених літературного дару людей, що поскочувались до продажності (Рильський, III, 1956, 374).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поскочуюся | поскочуємося |
2 особа | поскочуєшся | поскочуєтеся |
3 особа | поскочується | поскочуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поскочувався | поскочувалися |
Жіночий рід | поскочувалася | |
Середній рід | поскочувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поскочуймося | |
2 особа | поскочуйся | поскочуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поскочувавшись |