позриваний
ПОЗРИВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позривати. Геть-чисто вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями. Вони пливли, простуючи вперед і вперед, туди, до смертоносних вогнів, на рибальських човнах, на плотах, на бочках, на позриваних з ворітниць воротях, озброєні самою лиш легкою зброєю й мужністю (Довж., І, 1958, 318); // позривано, безос. присудк. сл. [Горніг:] Сплюндрували [ткачі] весь дім фабрикантові.. Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано.., попсовано (Л. Укр., IV, 1954, 247).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позриваний | позривана | позриване | позривані |
Родовий | позриваного | позриваної | позриваного | позриваних |
Давальний | позриваному | позриваній | позриваному | позриваним |
Знахідний | позриваний, позриваного | позривану | позриване | позривані, позриваних |
Орудний | позриваним | позриваною | позриваним | позриваними |
Місцевий | на/у позриваному, позриванім | на/у позриваній | на/у позриваному, позриванім | на/у позриваних |