поздоровілий
ПОЗДОРОВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поздоровіти. Хворий відчув себе значно поздоровілим, зійшла температура, повеселіли очі (Ле, В снопі.., 1960, 373).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поздоровілий | поздоровіла | поздоровіле | поздоровілі |
Родовий | поздоровілого | поздоровілої | поздоровілого | поздоровілих |
Давальний | поздоровілому | поздоровілій | поздоровілому | поздоровілим |
Знахідний | поздоровілий, поздоровілого | поздоровілу | поздоровіле | поздоровілі, поздоровілих |
Орудний | поздоровілим | поздоровілою | поздоровілим | поздоровілими |
Місцевий | на/у поздоровілому, поздоровілім | на/у поздоровілій | на/у поздоровілому, поздоровілім | на/у поздоровілих |
поздоровіти
ПОЗДОРОВІТИ, ію, ієш, док. Те саме, що поздоровшати. Добре Парасочці, не лихо і Оришці: то була молода та здорова, а то ще поздоровіла (Мирний, IV, 1955, 31); - Я собі розрахував, що на тебе не жаль видати [гроші], бо як поздоровієш, то ти все відробиш (Март., Тв., 1954, 157); Незабаром у селі почали говорити, що Михайло Синичка приїхав до «краю» помирати, а його тепер ані колом не вб'єш - так поздоровів (Томч., Закарп. опов., 1953, 61).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поздоровію | поздоровіємо |
2 особа | поздоровієш | поздоровієте |
3 особа | поздоровіє | поздоровіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поздоровів | поздоровіли |
Жіночий рід | поздоровіла | |
Середній рід | поздоровіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поздоровіймо | |
2 особа | поздоровій | поздоровійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поздоровівши |