поважчати
ПОВАЖЧАТИ, аю, аєш, док. Зробитися, стати важчим. Чого ви мені у клунок наклали, що він так поважчав? (Сл. Гр.); Поважчала я на два кіло (Л. Укр., V, 1956, 375); Літо та осінь пройшли ще не дуже сутужно, бо дощі постачали воду, а сонечко сушило сорочки. Зате з першим же морозом праця поважчала вдвоє (Л. Янов., І, 1959, 282); Враз його очі поважчали, а штучні краплини сміху в них перетопились у хижість (Стельмах, Хліб.., 1959, 475); // безос. - Вали, парубче, на мене всю провину. Немало ж у селі всякої всячини говорять про Окунівну. От і ти щось додай від себе: мені вже не поважчає (Стельмах, І, 1962, 535).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поважчаю | поважчаємо |
2 особа | поважчаєш | поважчаєте |
3 особа | поважчає | поважчають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поважчав | поважчали |
Жіночий рід | поважчала | |
Середній рід | поважчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поважчаймо | |
2 особа | поважчай | поважчайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поважчавши |