нехрист
НЕХРИСТ, а, ч ., заст. 1. Той, хто не належить до християн. То турок, то нехрист з-за моря летить І коней в Дунаї купає (Бор., Тв., 1957, 87); Почувши про турка, всі враз захрестились, замахали руками: - Ой, козаче, не жури ти наші душі! Чи нам же таки, православним, під нехриста йти?! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 34); // лайл. Про того, хто не вірить у бога. Всі перехрестилися тричі, а Карпо наче знехотя: раз притулив пучки пальців до лоба, раз до грудей... - В нехристи пошився? - суворо кинув батько (Іщук, Вербівчани, 1961, 5); - І оце б ти хотів, щоб нами нехрист правив? - обурюється богомільна господиня (Стельмах, II, 1962, 283).
2. лайл. Про жорстоку, несправедливу людину. Хай знають [пани], нехристи, де правда! Коли вона є, то для всіх хай буде рівна (Мирний, І, 1949, 315).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нехрист | нехристи |
Родовий | нехриста | нехристів |
Давальний | нехристові, нехристу | нехристам |
Знахідний | нехриста | нехристів |
Орудний | нехристом | нехристами |
Місцевий | на/у нехристі, нехристові | на/у нехристах |
Кличний | нехристе | нехристи |