несумлінний
НЕСУМЛІННИЙ, а, е. Який не має совісті, честі, не ставиться сумлінно, чесно, добросовісно до своїх обов'язків. Треба було [Герману] день і ніч пильнувати, стояти на сторожі, оборонятися від несумлінних конкурентів (Фр., VIII, 1952, 394); // Який виражає відсутність сумлінності, чесності, добросовісності. Коли він [трудовий колектив] добре згуртований, не мириться з несумлінним ставленням до роботи, по-справжньому бореться проти пережитків минулого, він обов'язково доб'ється успіху (Рад. Укр., 30.І 1964, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | несумлінний | несумлінна | несумлінне | несумлінні |
Родовий | несумлінного | несумлінної | несумлінного | несумлінних |
Давальний | несумлінному | несумлінній | несумлінному | несумлінним |
Знахідний | несумлінний, несумлінного | несумлінну | несумлінне | несумлінні, несумлінних |
Орудний | несумлінним | несумлінною | несумлінним | несумлінними |
Місцевий | на/у несумлінному, несумліннім | на/у несумлінній | на/у несумлінному, несумліннім | на/у несумлінних |