настраханий
НАСТРАХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настрахати. Прийшов [Федір] забрати чемодан, але, побачивши крізь затемнене вікно смужку світла, круто повернув і пішов у принишкле, настрахане і осліплене війною місто (Мушк., Серце.., 1962, 15); // у знач. прикм. Сам не свій, настраханий, пішов Микоша додому (Полт., Повість.., 1960, 384); Буквально з полум'я горілих хат гвардійці вихоплювали настраханих, скалічених і обгорілих дітей (Ле, Мої листи, 1945, 203).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | настраханий | настрахана | настрахане | настрахані |
Родовий | настраханого | настраханої | настраханого | настраханих |
Давальний | настраханому | настраханій | настраханому | настраханим |
Знахідний | настраханий, настраханого | настрахану | настрахане | настрахані, настраханих |
Орудний | настраханим | настраханою | настраханим | настраханими |
Місцевий | на/у настраханому, настраханім | на/у настраханій | на/у настраханому, настраханім | на/у настраханих |