надивуватися
НАДИВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док. Багато, досхочу дивуватися. [Варка:] Дивлюсь на свого чоловіка і не надивуюся, зовсім неначе не Демко, а якийсь підпанок або купець! (Крон., II, 1958, 208); Пріська надивувалася вволю, дивлячись, як пані спокійно, з легким серцем, натягала на чорні сорочки своїм дітям новомодні сукні (Л. Янов., І, 1959, 226); // Намилуватися вволю, до повного задоволення. Та не бери її весною В свій рай небесний, не бери, А дай твоєю красотою Надивуватись на землі (Шевч., II, 1953, 293).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надивуюся | надивуємося |
2 особа | надивуєшся | надивуєтеся |
3 особа | надивується | надивуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | надивувався | надивувалися |
Жіночий рід | надивувалася | |
Середній рід | надивувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надивуймося | |
2 особа | надивуйся | надивуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | надивувавшись |