НАВПРОСТ, присл., розм. Те саме, що навпростець. Не впізнати Снов-ріки весною, Ручаями розлилась вода, Та навпрост прийшла, не стороною. Вчителька із школи молода (Шер., Щастя.., 1951, 132); В мріях я летів на Україну, міряючи простори - навпрост (Криж., Гори.., 1946, 36).