набуток
НАБУТОК, тку, ч. Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого - що узято в бою, те здобуто навіки! (Голов., Поезії, 1955, 13); Для селян, які провозили десь на західний торг звичайний набуток своєї праці, такі придорожні села, за панським чи його дозорного посіпаки замочком, ставали страховищем (Ле, Наливайко, 1957, 6); // То, що неподільно належить кому-небудь. Література, музика, образотворче мистецтво, театр і кіно, всі скарбниці культури стали набутком широких мас трудящих (Літ. газ., 26. IX 1961, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набуток | набутки |
Родовий | набутку | набутків |
Давальний | набуткові, набутку | набуткам |
Знахідний | набуток | набутки |
Орудний | набутком | набутками |
Місцевий | на/у набутку | на/у набутках |
Кличний | набутку | набутки |