капиця
КАПИЦЯ, і, ж. Ремінь, що зв'язує бияк із ціпилном. Коли молотила - ціп їй батько давав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Ю. Янов., Мир, 1956, 147); - Коли порветься капиця, то як би ви не крутилися, а підете до Матвія, бо такого доброго шкураття, як у його шорні, ви й весь повіт обійдіть, то не знайдете (Тют., Вир, 1964, 286); * У порівн. Оддув губи, як капиці (Номис, 1864, № 3367).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | капиця | капиці |
Родовий | капиці | капиць |
Давальний | капиці | капицям |
Знахідний | капицю | капиці |
Орудний | капицею | капицями |
Місцевий | на/у капиці | на/у капицях |
Кличний | капице | капиці |