змовляти
ЗМОВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗМОВИТИ, влю, виш; мн. змовлять; док., перех. 1. також без додатка, заст. Справляти заручини. Свати почали в хату навертатись. Старі дякують за ласку, частують, а дочки не змовляють: - Ще нехай погуляє, то буде чим дівування згадати (Вовчок, І, 1955, 21); В Мелашки, коли слухала Рудиків, одно на мислі: «Як змовляють, то сто коней дають, а як змовлять, то чортма і одного!» (Кос., Новели, 1962, 148); Може зараз і змовили за хорошого чоловіка, за багатого одинця (Барв., Опов.., 1902, 59).
2. тільки док., розм. Промовити, сказати. Жінка моя стала серед двору та й закам'яніла,- ні рухнутися, ні слово змовити, Та й сам я не знаю, куди трапив (Ю. Янов., І, 1954, 33).
3. також без додатка, розм., етн. Те саме, що замовляти 2. А ксьондзові грошей жаль, - Давай їі [бідну] вчити.. «Лучче,- каже,- ти навчись Бабити, змовляти. То й на себе, на дітей Будеш гроші мати!» (Рудан., Співомовки.., 1957, 25).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змовляю | змовляємо |
2 особа | змовляєш | змовляєте |
3 особа | змовляє | змовляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змовлятиму | змовлятимемо |
2 особа | змовлятимеш | змовлятимете |
3 особа | змовлятиме | змовлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змовляв | змовляли |
Жіночий рід | змовляла | |
Середній рід | змовляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змовляймо | |
2 особа | змовляй | змовляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | змовляючи | |
Минулий час | змовлявши |