змичка
ЗМИЧКА, и, ж. 1. спец. З'єднання країв, кінців чого-небудь.
2. перен. Цілковита погодженість, єдність (інтересів, дій, вчинків); союз. - Сину, куди скаржитись, як скрізь однаково. Як змичка в них. Набралася кумпанія, та що хочуть, те й роблять (Головко, II, 1957, 22); Підсумки першого року непу дали можливість В. І. Леніну заявити про те, що відступ закінчився, бо мету цього відступу досягнуто, що справа тепер у зміцненні змички соціалістичної промисловості з селянською економікою (Іст. УРСР, II, 1957, 238).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | змичка | змички |
Родовий | змички | змичок |
Давальний | змичці | змичкам |
Знахідний | змичку | змички |
Орудний | змичкою | змичками |
Місцевий | на/у змичці | на/у змичках |
Кличний | змичко | змички |