забуяти
ЗАБУЯТИ, яє, док. Почати буяти. Піднялася ярина. Вилізла з землі картопля. Зазеленіло все. Забуяло (Збан., Єдина, 1959, 19); Після дощу стало тихо, а потім забуяло життя - свистять, цвірінькають, стрибаючи по деревах, птахи, літають метелики, повзають комахи (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 426); Притух [вогонь] у тому місці, де пролилось вино, й забуяв з новою силою (Скл., Святослав, 1959, 23).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забуяю | забуяємо |
2 особа | забуяєш | забуяєте |
3 особа | забуяє | забуяють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забуяв | забуяли |
Жіночий рід | забуяла | |
Середній рід | забуяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забуяймо | |
2 особа | забуяй | забуяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | забуявши |