животіння
ЖИВОТІННЯ, я, с. 1. Життя в тяжких умовах; життя сіре, безбарвне, без усвідомлення основного його смислу. Сонце, вітер, розморожена пахуча земля здалися Уляні неабиякими розкошами після чотирьох місяців животіння в барлозі (Мур., Жила.. вдова, 1960, 85); Лукаш не хоче спускатися до животіння, але в нього не вистачає сил довго опиратися матері, і він іде від Мавки (Укр. літ., 9, 1957, 277); Бажалося боротьби, перемоги, і безнадійне, бездіяльне животіння гаремних жінок висмоктувало з неї сили і віру в себе (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238).
2. Дія за знач. животіти 2. Підполковник Погиба, загубивши надію, що його врятує Петлюра чи хтось з його високого оточення, з жахом дивився на останнє животіння отаманщини (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 252).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | животіння | животіння |
Родовий | животіння | животінь |
Давальний | животінню | животінням |
Знахідний | животіння | животіння |
Орудний | животінням | животіннями |
Місцевий | на/у животінні | на/у животіннях |
Кличний | животіння | животіння |