дурничка
ДУРНИЧКА, и, ж. Пестл. до дурниця. Він був у благодушному настрої, і йому не хотілося сердитись через якісь там дурнички (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 181); Вчора Оксана, Дора і Рада цілий день видавали публіці виграні на приютській лотереї і самі виграли деякі дурнички (Л. Укр., V, 1956, 378); Вдряпнула ногу Тала, і з ранки кров біжить, - Нічого, це дурничка! (Забіла, У.. світ, 1960, 63); - От порядки в цьому домі: свиней не годують, щоб дурничкою прохарчувати, - вусате обличчя обертається за співчуттям до Плачинди (Стельмах, І, 1962, 112).
На дурничку - за чий-небудь рахунок; безплатно або дуже дешево. Усюди він, проворний молодець. Примазаться уміє на дурничку, - На те вже вдавсь (Гл., Вибр., 1957, 187); - Тут у мене ляльковий театр. На дурничку не показую (Донч., VI, 1957, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дурничка | дурнички |
Родовий | дурнички | дурничок |
Давальний | дурничці | дурничкам |
Знахідний | дурничку | дурнички |
Орудний | дурничкою | дурничками |
Місцевий | на/у дурничці | на/у дурничках |
Кличний | дурничко | дурнички |