дочвалати
ДОЧВАЛАТИ, аю, аєш, док., розм. Ледве, з труднощами дійти, добратися куди-небудь, до якогось місця. Ні один навіть не заточився, доки вони не дочвалали до другої кімнати (Н.-Лев., І, 1956, 128); До села ось дочвалали, Сіли, спочивають (Манж., Тв., 1955, 43); // Насилу пройти певну віддаль. Вони ледве дочвалали ці останні сто кроків через вулицю (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 254).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочвалаю | дочвалаємо |
2 особа | дочвалаєш | дочвалаєте |
3 особа | дочвалає | дочвалають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дочвалав | дочвалали |
Жіночий рід | дочвалала | |
Середній рід | дочвалало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочвалаймо | |
2 особа | дочвалай | дочвалайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | дочвалавши |