ґрунтувати
ГРУНТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Стверджувати що-небудь переконливими доказами.
2. Покривати ґрунтовкою полотно, признач. для живопису, або якусь поверхню, що готується для фарбування та нанесення якої-небудь речовини. Ми з братом.. не вилазили з клубу і допомагали Маркові Лукичу малювати декорації, грунтували їх, варили клей (Думки про театр, 1955, 32); Після того як річ [з пресованої тирси] спресовано, її грунтують, шпаклюють, покривають темним лаком (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 104).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ґрунтую | ґрунтуємо |
2 особа | ґрунтуєш | ґрунтуєте |
3 особа | ґрунтує | ґрунтують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ґрунтуватиму | ґрунтуватимемо |
2 особа | ґрунтуватимеш | ґрунтуватимете |
3 особа | ґрунтуватиме | ґрунтуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ґрунтував | ґрунтували |
Жіночий рід | ґрунтувала | |
Середній рід | ґрунтувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ґрунтуймо | |
2 особа | ґрунтуй | ґрунтуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ґрунтуючи | |
Минулий час | ґрунтувавши |