вірниця
ВІРНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до вірник. [Форкіада:] Тільки я їм слугувала; Мала побіч я стояти, та, як вірниці годиться, За чимсь іншим я дивилась (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 376); Сліпий, він [поет С. Чиковані] диктував свої поезії дружині, найвідданішій вірниці його життя (Літ. Укр., 25.IV 1967, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вірниця | вірниці |
Родовий | вірниці | вірниць |
Давальний | вірниці | вірницям |
Знахідний | вірницю | вірниць |
Орудний | вірницею | вірницями |
Місцевий | на/у вірниці | на/у вірницях |
Кличний | вірнице | вірниці |