відслоняти
ВІДСЛОНЯТИ, яю, яєш і ВІДСЛОНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСЛОНИТИ, оню, ониш, док., перех. 1. Відкривати що-небудь закрите, заслонене. Його [Довбуша] довгим волоссям бавився вітер, відслонюючи високе чоло (Гжицький, Опришки, 1962, 142); Сива смушева шапка з'їхала йому на потилицю і одслонила його високе й широке чоло, чорний, побілений сивиною, як сріблом, волос (Н.-Лев., І, 1956, 172); * Образно. О! даль яку він [вальс Шопена] срібну відслонив Мені в цей час вечірньої утоми (Рильський, І, 1956, 147);
// Відсувати щось, відхиляти. Підходить [Річард] до закритої статуї, бере за покривало, трохи одслоняє його (Л. Укр., III, 1952, 110); Я.. змушений був відслоняти завісу (Моє життя в мист., 1955, 401); * Образно. Останнім часом одна за одною з'являються книги, розвідки, буклети, комплекти листівок, які відслонюють нам габу невідомості і поступово прояснюють бурхливі й далекі високомистецькі XVII-XVIII ст. (Літ. Укр., 27.IX 1966, 4).
2. перен. Розкривати чиї-небудь думки, переживання тощо. Скільки тут [у тюремнім шпиталі] прогомоніло важких оповідань, що відслонювали не раз найглибші тайники людської душі (Фр., IV, 1950, 179); Відслонив я Вам також і мою думку на наше загальне жите [життя] (Стеф., III, 1954, 154).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відслоняю | відслоняємо |
2 особа | відслоняєш | відслоняєте |
3 особа | відслоняє | відслоняють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відслонятиму | відслонятимемо |
2 особа | відслонятимеш | відслонятимете |
3 особа | відслонятиме | відслонятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відслоняв | відслоняли |
Жіночий рід | відслоняла | |
Середній рід | відслоняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відслоняймо | |
2 особа | відслоняй | відслоняйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відслоняючи | |
Минулий час | відслонявши |