відпущений
ВІДПУЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відпустити 1-4, 6-10. Ешелон скрипнув усіма автоматично відпущеними гальмами і рушив (Ле, Опов. та нариси, 1950, 143); Пізніше я взнав, шо вліпили в ту арку Відпущені кошти для бані і парку (С. Ол., Вибр., 1959, 270); Вогнем обпалило відпущений вус... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 330); Для створення загальної теорії процесів відпускання важливу роль відіграли зроблені Г. В. Курдюмовим дослідження стану вуглецю у відпущеній сталі (Розв. науки в УРСР... 1957, 440); // відпущено, безос. присудк. сл.* Образно. Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця,дар художника, дар письменника (Рильський, III, 1956, 244).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відпущений | відпущена | відпущене | відпущені |
Родовий | відпущеного | відпущеної | відпущеного | відпущених |
Давальний | відпущеному | відпущеній | відпущеному | відпущеним |
Знахідний | відпущений, відпущеного | відпущену | відпущене | відпущені, відпущених |
Орудний | відпущеним | відпущеною | відпущеним | відпущеними |
Місцевий | на/у відпущеному, відпущенім | на/у відпущеній | на/у відпущеному, відпущенім | на/у відпущених |