ворочати
ВОРОЧАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що повертати 1. -Навіщо ж йому вітер здався? - спитав, усміхнувшись, старий. - Аякже! - здивувалась вона: - молоти ж треба, не руками ж млин ворочати? (Мирний, І, 1954, 225); Я безпорадно ворочаю, наче важкими гирями, величезними солдатськими чобітьми і не можу зробити й кроку (Кол., На фронті.., 1959, 5).
ВОРОЧАТИ, аю, аєш, недок., діал. Повертатися назад. [Xимка:] Коли так, тая й піду від вас. [Іван:] Ні, ні... не ходи. Ворочай назад (Мирний, V, 1955, 216).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ворочаю | ворочаємо |
2 особа | ворочаєш | ворочаєте |
3 особа | ворочає | ворочають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ворочатиму | ворочатимемо |
2 особа | ворочатимеш | ворочатимете |
3 особа | ворочатиме | ворочатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ворочав | ворочали |
Жіночий рід | ворочала | |
Середній рід | ворочало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ворочаймо | |
2 особа | ворочай | ворочайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ворочаючи | |
Минулий час | ворочавши |