витаруваний
ВИТАРУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до витарувати.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | витаруваний | витарувана | витаруване | витарувані |
Родовий | витаруваного | витаруваної | витаруваного | витаруваних |
Давальний | витаруваному | витаруваній | витаруваному | витаруваним |
Знахідний | витаруваний, витаруваного | витарувану | витаруване | витарувані, витаруваних |
Орудний | витаруваним | витаруваною | витаруваним | витаруваними |
Місцевий | на/у витаруваному, витаруванім | на/у витаруваній | на/у витаруваному, витаруванім | на/у витаруваних |