вивірчувати
ВИВІРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., перех. 1. Вертячи, повертаючи, виймати що-небудь; вигвинчувати.
2. Утворювати заглибину, отвір свердлом або яким-небудь іншим інструментом; висвердлювати. Баба ставила мене на порозі хати, обличчям до одвірка, і на рівні голови вивірчувала в ньому свердельцем дірочку (Минко, Моя Минківка, 1962, 24).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вивірчую | вивірчуємо |
2 особа | вивірчуєш | вивірчуєте |
3 особа | вивірчує | вивірчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вивірчуватиму | вивірчуватимемо |
2 особа | вивірчуватимеш | вивірчуватимете |
3 особа | вивірчуватиме | вивірчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вивірчував | вивірчували |
Жіночий рід | вивірчувала | |
Середній рід | вивірчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вивірчуймо | |
2 особа | вивірчуй | вивірчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вивірчуючи | |
Минулий час | вивірчувавши |