вибранець
ВИБРАНЕЦЬ, нця, ч., рідко. 1. Особа, вибрана для виконання яких-небудь обов'язків. Величезна купа народу звернула на вулицю Коперніка, а звідси на вулицю Оссолінських, де жив новий вибранець народу (Фр., III, 1950, 311); // Той, хто вибраний як дружина, коханий; // Улюбленець. Вибранець долі.
2. Людина, яка визначається талантом, обдарованістю, здатністю зробити те, що іншим не під силу. Відбути практику при інституті експериментальної хірургії щастить тільки одиницям, вибранцям, найбільше талановитим (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 142).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вибранець | вибранці |
Родовий | вибранця | вибранців |
Давальний | вибранцеві, вибранцю | вибранцям |
Знахідний | вибранця | вибранців |
Орудний | вибранцем | вибранцями |
Місцевий | на/у вибранці, вибранцеві | на/у вибранцях |
Кличний | вибранцю | вибранці |