ввіч
ВВІЧ (УВІЧ), присл. В дійсності, насправді, на власні очі. Навіть уночі приснились йому ті карлючки, хрестики, бублики, що прозиваються літерами, і Семен краще вивчив їх уві сні, ніж увіч (Коцюб., І, 1955, 100); Ми довго плавали, ми бачили увіч Гарячі кактуси, банани тонкошкурі (Рильський, І, 1956, 145).