анафема
АНАФЕМА, заст. АНАХТЕМА, и, ж. 1. Відлучення від церкви, прокляття. Сьогодня [сьогодні] в церкві анахтему співали (Сл. Гр.).
Віддавати (піддавати) анафемі - проклинати, осуджувати, таврувати.
2. Уживається як лайливе слово. - А в мене ж мужики, то анафеми, .. антихристи! (Н.-Лев., IV, 1956, 52); - Один наш зайдиголова до району поліз.. та заблудив, анахтема (Вишня, І, 1956, 420).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | анафема | анафеми |
Родовий | анафеми | анафем |
Давальний | анафемі | анафемам |
Знахідний | анафему | анафеми |
Орудний | анафемою | анафемами |
Місцевий | на/у анафемі | на/у анафемах |
Кличний | анафемо | анафеми |