шурин
ШУРИН, а, ч. Брат дружини. Вибирається Страхиня у гості до міста Крушевця, до свого тестя старого Юга-Богдана та своїх дев'яти шуринів, Юговичів (Фр., XVI, 1955, 15); Мамай заклопотано звівся з стільця.. Потім оглянувся - немає вже Луки, то й облишив збори. Повісив кожанку знову на вішалку. А до шурина - морг (Головко, І, 1957, 302).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шурин | шурини |
Родовий | шурина | шуринів |
Давальний | шуринові, шурину | шуринам |
Знахідний | шурина | шуринів |
Орудний | шурином | шуринами |
Місцевий | на/у шурині, шуринові | на/у шуринах |
Кличний | шурине | шурини |