тюпати
ТЮПАТИ, аю, аєш, недок., розм . 1. Бігти, нешироко ступаючи, дрібною риссю (про тварин). - Поки холодок, хай тюпає, бо як сонце припече, то тоді й повагом важко... Но! - гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Мирний, IV, 1955, 310); - Нам чогось так весело, регочемося, борюкаємося на санях, конячку підхльоскуємо.., а вона, знаєш, так жваво головою потріпує, тюпає собі... (Вас., І, 1959, 80); Конячка весело форкала, тюпала, сани.. немилосердно кидало з вибою у вибій (Збан., Сеспель, 1961, 338); // Швидко йти або повільно бігти маленькими кроками (про людей). І йде [Давид], ридаючи до сина. Аж тюпає, немов біжить (Шевч., II, 1953, 72); Худенький, згорблений [директор], тюпав борзенько попід мур, аби де сховатися від напасті (Март., Тв., 1954, 195); Іде по воду молодиця, За нею тюпає хлоп'я... (Рильський, II, 1960, 312).
2. рідко. Іти повільно, через силу; плентатися. Гутман змахує з чола піт.. і деякий час тюпає за мною мовчки (Кол., На фронті.., 1959, 153).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюпаю | тюпаємо |
2 особа | тюпаєш | тюпаєте |
3 особа | тюпає | тюпають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюпатиму | тюпатимемо |
2 особа | тюпатимеш | тюпатимете |
3 особа | тюпатиме | тюпатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тюпав | тюпали |
Жіночий рід | тюпала | |
Середній рід | тюпало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тюпаймо | |
2 особа | тюпай | тюпайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тюпаючи | |
Минулий час | тюпавши |