рева
РЕВА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка часто, багато плаче; плакса. - Що це у вас? Чого ти ревеш, рево? - пита, уступивши у хату, мати (Мирний, IV, 1955, 29); * У порівн. День почався суворою карою. Ладька, звичайно, ревів як рева, одбріхувався, просився і за кожною лінійкою вихоплював долоні (Мик., Повісті.., 1956, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рева | реви |
Родовий | реви | рев |
Давальний | реві | ревам |
Знахідний | реву | рев |
Орудний | ревою | ревами |
Місцевий | на/у реві | на/у ревах |
Кличний | рево | реви |