провідниця
ПРОВІДНИЦЯ, і, ж. Жін. до провідник 1, 2, 4. Скільки там [у музеї] картин виставлено, великих і маленьких, і про кожну з них дівчина-провідниця мала що розповісти (Гончар, І, 1954, 491); Провідниця попередила Оленку, щоб готувалася сходити. За кілька перегонів Тернівка (Кучер, Трудна любов, 1960, 203); Обрядові пісні співаються хором, у якому завжди найдуться провідники й провідниці (Муз. праці, 1970, 370).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | провідниця | провідниці |
Родовий | провідниці | провідниць |
Давальний | провідниці | провідницям |
Знахідний | провідницю | провідниць |
Орудний | провідницею | провідницями |
Місцевий | на/у провідниці | на/у провідницях |
Кличний | провіднице | провідниці |