плід
ПЛІД, ч. 1. род. плода і плоду. Частина рослини, яка розвивається після запліднення із зав'язі квітки і містить у собі насіння. Насінина конопель з ботанічного погляду являє собою плід-горішок округло-яйцевидної форми (Техн. культ., 1956, 127); Плоди сафори - ягідки соковиті (Гончар, Тронка, 1963, 46); // Соковита їстівна частина деяких рослин (фрукти, ягоди). Він їздив по сільських ярмарках, по хуторах.. з усяким зерном, овощем, з плодом (Вовчок, І, 1955, 347); За огорожею.. підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); // рідко. Взагалі те, що родиться. І щоб всяке добре сім'я Ти [нива] повік плекала, І щоб світу добра служба З твого плоду стала! (Фр., X, 1954, 13).
Плід (плоди) землі; Плоди земні - все їстівне, що росте на землі. - Це яблуко.. - це найдосконаліший плід землі (Довж., І, 1958, 411); Плоди землі прикрасили будову Своїм живим і теплим ланцюгом (Бажан, Вибр., 1940, 182); Прекрасні, друзі, наші всі моря, І хай вони на хвилях пружних носять Плоди земні на вжиток добрим людям (Рильський, III, 1961, 113).
2. род. плода. Організм ссавців та людини в утробний період розвитку. Акт народження завжди є для новонародженого травмою ..Особливо ж небезпечні в цьому відношенні затяжні роди при вузькому тазі, поперечному положенні плода або сідничному передлежанні (Хвор. дит. віку, 1955, 9); * Образно. У мене вже й фабула складається. Поки що не писатиму тобі про неї, бо це плід не виношений (Коцюб., III, 1956, 166).
3. род. плода, перен. Результат, наслідок яких-небудь дій, зусиль. Мов стародавній дуб-велетень стояв Захар Беркут серед молодого покоління і міг тепер бачити плоди своєї довголітньої діяльності (Фр., VI, 1951, 36); Боротьба за втілення в життя ідеалів соціалізму стала реальною життєвою справою мільйонів людей і.. вона вже дає свої плоди як в галузі економічній, так і в галузі морально-психологічній (Талант.., 1958, 23).
Пожинати (пожати) плоди чого, чиї - користуватися результатами чого-небудь зробленого, досягнутого. Будуючи комунізм, вони [народи СРСР] вже пожинають прекрасні плоди своєї праці (Рад. Укр., 11.VIII 1959,1).
4. род. плоду, рідко. Те саме, що рід 1; родина, рідня. Всі сусідні корольки.. Пішли в поход з своїм народом, З начинням, потрухом і плодом (Котл., I,1952, 193); // Нащадки. Який дід, такий його плід (Номис, 1864, № 7195).
На плід - для одержання потомства; на розплід; [Нема] ні роду, ні плоду див. рід; Один рід, один плід; Одного роду, одного плоду див. рід.
5. род. плоду, рідко. Те саме, що порода 1. За ним вели гнідого коня арабського плоду (Панч, Гомон. Укр., 1954, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плід | плоди |
Родовий | плода, плоду | плодів |
Давальний | плодові, плоду | плодам |
Знахідний | плід | плоди |
Орудний | плодом | плодами |
Місцевий | на/у плоді | на/у плодах |
Кличний | плоде | плоди |
плодити
ПЛОДИТИ, плоджу, плодиш, недок., перех. 1. Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості). [Музиченко:] Ви довели сина до півшляху і кинули його на роздоріжжі: іди, мовляв, куди очі втраплять... Як так з дітьми поводитись, то навіщо їх і плодить? (Кроп., IV, 1959, 228); - Як же виходити [заміж] Насті? Та й чого їй виходити - старців плодити?! (Головко, II, 1957, 513); // Приносити урожай, давати плоди, овочі. Цей безмірний світ - мир тілько задля тебе! Все живе, що родить і плодить сира земля, твої слуги, тобі на потребу!.. (Мирний, IV, 1955, 323); - Хто все плодить: Груші, сливи, огірочки? - А без мене, - дощ доводить, - Враз пов'януть всі садочки! (Граб., І, 1959, 452); // Розмножувати, розводити у великій кількості (тварин, рослини). - Очолюй, - сказали йому, - інкубатор Й себе покажи як господар-новатор!.. В підмогу дали на цю тему брошуру, Послали плодити курчат Мацапуру (С. Ол., Вибр., 1959, 255).
2. перен. Сприяти появі, виникненню чого-небудь у великій кількості. Плодіть, добродію, і засівайте найбільше, я певний, що з того засіву будуть колись великі жнива задля нашого рідного краю (Мирний, V, 1955, 378); [Римар:] На душі таке, немов усіх обдурюєш. Та, певне, так воно й є. Папір вивчаєш, - папір і плодиш (Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 10); // Бути причиною виникнення кого-, чого-небудь; породжувати. Невсипуча праця,.. втомляючи тіло, плодить засоби нової сили й енергії (Фр., III, 1950, 93); Таких сиріт він бачив у кожному селі, піклувалися ними шпиталі при церквах, а плодила війна (Панч, Гомон. Україна, 1954, 137).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плоджу | плодимо |
2 особа | плодиш | плодите |
3 особа | плодить | плодять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плодитиму | плодитимемо |
2 особа | плодитимеш | плодитимете |
3 особа | плодитиме | плодитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плодив | плодили |
Жіночий рід | плодила | |
Середній рід | плодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плодімо | |
2 особа | плоди | плодіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | плодячи | |
Минулий час | плодивши |