несказанний
НЕСКАЗАННИЙ, а, е. 1. Якого не можна виразити, передати словами. Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити... Біднота несказанна, злидні невилазні! (Мирний, І, 1949, 140); І ліс, і моріжок, і річка мені здавались чарівними й повними несказанної краси, чогось неземного (Досв., Вибр., 1959, 50).
2. Дуже великий силою свого вияву; незвичайний. Несказанний гомін широкими хвилями вилітав з корчми крізь відчинені двері (Коцюб., І, 1955, 21); Скочив [Іван] з своєї постелі і кинувся до матері. В очах світилась несказанна радість (Кол., Терен., 1959, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | несказанний | несказанна | несказанне | несказанні |
Родовий | несказанного | несказанної | несказанного | несказанних |
Давальний | несказанному | несказанній | несказанному | несказанним |
Знахідний | несказанний, несказанного | несказанну | несказанне | несказанні, несказанних |
Орудний | несказанним | несказанною | несказанним | несказанними |
Місцевий | на/у несказанному, несказаннім | на/у несказанній | на/у несказанному, несказаннім | на/у несказанних |