непоборний
НЕПОБОРНИЙ, а, е. Якого не можна побороти; нездоланний, непереможний. - Дав мені господь силу непоборну, щоб кайдани рвати, топтати неволю (Вас., III, 1960, 488); Непоборний дух вічного революціонера жив у серці великого вождя пролетаріату Леніна (Цюпа, Україна.., 1960, 6); Як гранітна скеля, підноситься над світом непоборний Радянський Союз (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 69); // Якого не можна подолати, перебороти, якому не можна протистояти; дуже сильний, великий. Внутрішня непоборна напруга щосекунди зростала й зростала. Все тіло було як струна (Донч., III, 1956, 129); Шарудіння лісу викликало непоборне бажання жити (Руд., Вітер.., 1958, 101).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непоборний | непоборна | непоборне | непоборні |
Родовий | непоборного | непоборної | непоборного | непоборних |
Давальний | непоборному | непоборній | непоборному | непоборним |
Знахідний | непоборний, непоборного | непоборну | непоборне | непоборні, непоборних |
Орудний | непоборним | непоборною | непоборним | непоборними |
Місцевий | на/у непоборному, непоборнім | на/у непоборній | на/у непоборному, непоборнім | на/у непоборних |