немилість
НЕМИЛІСТЬ, лості, ж. Недоброзичливе, непривітне, неприхильне ставлення до кого-, чого-небудь. - Не по правді! - Не годиться! - залунали звідусіль веселі чоловічі голоси. - За що їй така немилість? (Гончар, II, 1959, 166).
Впадати (впасти, потрапляти, потрапити) в немилість - втрачати чию-небудь прихильність, перебувати в опалі. В немилість потрапив і Согімонов, якого було засуджено до покарання батогами (Видатні вітч. географи.., 1954, 37); Накликати (накликати) на себе немилість - своєю поведінкою, вчинками викликати у кого-небудь гнів, недоброзичливе, неприхильне ставлення. Бійці його дуже любили, бо він ними дорожив і відстоював їх перед вищим командуванням так гостро І принципово, що іноді накликав на себе немилість (Тют., Вир, 1964, 491); Він чимсь дуже розгніваний, хоча гості поки що нічим не могли накликати на себе його немилість (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | немилість | немилості |
Родовий | немилості, немилости | немилостей |
Давальний | немилості | немилостям |
Знахідний | немилість | немилості |
Орудний | немилістю | немилостями |
Місцевий | на/у немилості | на/у немилостях |
Кличний | немилосте | немилості |