незагоєний
НЕЗАГОЄНИЙ, а, е. 1. Який ще не загоївся, не зарубцювався (про рану). Мій мозок і тіло ще душать кайдани, І палять огнем незагоєні рани (Олесь, Вибр., 1958. 283).
2. перен. Який ще не пройшов, не зменшився (про переживання, щось тяжке, неприємне і т. ін.). Незагоєний біль в її слові почувсь (Шер., Дружбою.., 1954, 6).
Незагоєна рана - те, що вже давно турбує людину, змушує переживати. Коли Юлічка запитала його про сестру, він не міг відповісти одразу. Це запитання влучило прямо в його живу, незагоєну рану (Гончар, III, 1959, 328).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незагоєний | незагоєна | незагоєне | незагоєні |
Родовий | незагоєного | незагоєної | незагоєного | незагоєних |
Давальний | незагоєному | незагоєній | незагоєному | незагоєним |
Знахідний | незагоєний, незагоєного | незагоєну | незагоєне | незагоєні, незагоєних |
Орудний | незагоєним | незагоєною | незагоєним | незагоєними |
Місцевий | на/у незагоєному, незагоєнім | на/у незагоєній | на/у незагоєному, незагоєнім | на/у незагоєних |